Кінець збирання врожаю
B1Минулого літа я працював на невеликій фруктовій фермі біля села Березівка. Щоранку ми збирали яблука й груші, доки сонце не ставало надто гарячим. Однак останнього дня все відчувалося інакше. Коли ми вантажили останні ящики на стару червону вантажівку, раптово з'явилися темні хмари і почався сильний дощ. Ми вже зібрали більшу частину фруктів, але кілька кошиків ще стояли на дальньому полі. Господар пан Мельник закричав, щоб ми поспішали, поки земля не перетворилася на бруд.
Коли ми бігли назад із кошиками, моя подруга Марія послизнулася й випустила кілька груш. Ми зупинилися, щоб допомогти їй, сміючись попри дощ. Коли ми закінчили, наш одяг був повністю мокрим.
Пан Мельник приготував невеликий прощальний обід у сараї. Поки ми їли бутерброди й пили холодний лимонад, він сказав, що вирішив продати ферму наступного року. Усі на мить замовкли. Я звик до ранкових світанків і запаху стиглих фруктів, але знав, що це кінець.
Після обіду ми почистили інструменти й попрощалися. Коли я йшов до воріт, Марія гукнула, що сподівається, ми знову попрацюємо разом колись. Я посміхнувся й відповів, що якщо наступного літа погода залишиться сухою, то подумаю про повернення.
Дощ нарешті припинився, коли я дістався до автобусної зупинки. Озираючись на порожній сад, я зрозумів, як сильно сумуватиму за тими довгими виснажливими днями.