Несподівані сусіди
B2Коли Клара нарешті підписала договір оренди квартири в будинку на Подолі в Києві, вона гадала, що найбільша проблема буде пронести старий диван через вузькі двері. Вона тижнями уявляла спокійні вечори з книжкою біля вікна, яке виходило на тихий двір. Вона не чекала, що вже за кілька днів після переїзду втягнеться в життя людей довкола.
У першу суботу, коли Клара ще розпаковувала коробки, пролунав гучний гуркіт з квартири поверхом вище. Вона піднялася й застала сусіда, літнього пана Коваленка, на кухонній підлозі серед розбитих тарілок. Він послизнувся, дістаючи щось з високої полиці. Клара допомогла йому встати, заварила чай і вислухала, як він розповів, що дочка просила переїхати в будинок для літніх людей після смерті дружини торік, але він відмовився, бо любив вигляд старого дуба з вікна.
Наступного вечора до дверей Клари постукала молода жінка Олена з протилежного боку коридору. Вона щойно дізналася, що власник зібрався продати всю будівлю, тож усім доведеться виїхати до кінця літа. Олена роками збирала гроші на власне житло й розраховувала мати ще два роки. Клара запросила її всередину, відкоркувала пляшку вина й вони розмовляли до глибокої ночі. Лягаючи спати, Клара зрозуміла, що вже завела тут міцніші зв’язки, ніж у попередньому будинку, де прожила п’ять років, не знаючи імен жодного сусіда.
Наступного ранку пан Коваленко приніс маленьку вазонкову рослину на подяку. Він сказав, що якщо будинок справді продадуть, то погодиться на пропозицію дочки, але лише якщо Клара обіцяє іноді навідуватися.